KAZKA Production
26 січня 2018
Свято Миколая в будинку Бургомістра
Атмосферу сімейного затишку на цьому святі створює усе — від стін Митрополичого будинку святої Софії початку XVIII ст. (а цей час максимально наближений до періоду, коли відбувається дія в нашому фільмі) до найменших дрібниць.
Тут немає випадкових учасників: поважний Бургомістр та крихітний дворічний Ніколонька; секретар Шмуель та няня Муся…
Як немає і неважливих деталей: червоний колір суконь у старших дівчат та зелені оксамитові костюмчики менших діток; іграшки на ялинці; гостинці, які поклав дітям святий Миколай; музика, яка звучить у вітальні; інструмент, на якому її виконують; старовинні ляльки зі справжніми фарфоровими личками та навіть свічки у вигадливих канделябрах — усе це бере у полон і заворожує: у цій вітальні панує казка.
Ми відновили старовинні традиції
Все, що ви побачите у сцені свята, є справжнім. Тітонька Ельза грає на фісгармонії. Це аутентичний старовинний інструмент, йому років 150, або й більше, сімейна реліквія родини Лисенків, яку передавали з покоління у покоління, можливо, навіть від самого композитора Миколи Лисенка.
Ми відтворили старовинну традицію запалення свічок. Вся ялинка, яка сягає самої стелі, прикрашена справжніми свічками на спеціальних прищіпках — як це було колись. Дівчата виходять у вінках зі свічками на головах. Так, це робота із вогнем і певний ризик, але в нас на майданчику було повне дотримання протипожежної безпеки, напоготові стояли люди в вогнегасниками і контролювали ситуацію. І, на щастя, нам все вдалося.
У сцені використано рідкісні ляльки — і старовинні, і сучасні, виготовлені під старовину. У Києві є Товариство авторської ляльки UAHA, де майстрині відтворюють старовинні іграшки. Вони надали нам для зйомок свої роботи. У нас і ведмедики Тедді, і ляльки в різних образах… Гралися і діти, і дорослі, домашня атмосфера була і в кадрі, і за лаштунками. Вся знімальна група відігрілася душею. Крім того, Софія Київська дозволила нам використовувати старовинні меблі, тож усе, що в кадрі, — це не є декорація.
Ми хотіли відтворити добру забуту, але прекрасну старовину — традиції свята Миколая і взагалі різдвяних свят, як їх відзначали 100-200 років тому, а також додати смаку та аромату різдвяного пудингу нашому фільму. Сподіваємося, у нас усе вийшло.
Смачне свято домашнього затишку
Свято Миколая в будинку Бургомістра — це веселий, смачний епізод, свято домашнього затишку, яке додасть колориту нашому фільму. Ми дуже хотіли, щоб у картині обов’язково був саме такий епізод — нібито простий, але від якого буде тепло душі. Бо в сьогоднішньому кіно — і українському, і світовому — не вистачає фільмів доброго позитивного кіно
Особисто я дуже втомилася від негативу. Ми живемо у суцільному концентраті поганої енергетики, яка ще й ллється з екранів. Тому нашою метою було створити у фільмі сімейний, смачний, красивий епізод, від якого глядач отримає естетичну насолоду і захоче переглядати його знову і знову.
Уляна Богославець, Людмила Ігнатенко та Максим Юзюк.
Кадр із фільму-фентезі "Тільки Диво"
Сергій Озіряний, народний артист України, актор Театру російської драми ім.Лесі Українки, виконавець ролі Бургомістра
Мій персонаж, Бургомістр, любить своїх дітей і дружину. Очевидно, йому самому в дитинстві чогось не вистачало, тож тепер він хоче для своїх дітей усього: щоб кожного року приходив св.Миколай, приносив дарунки, щоб діти вірили в чудо. Він як бургомістр розуміє: це казка, але постійно намагається її створювати, підігрувати дітям. Його філософія як батька, глави сімейства така: діти, які зростають у любові і турботі, потім продукують ці почуття у дорослому житті.
І Бургомістр робить свято для своїх дітей: красуня-ялинка, прикраси, створені власноруч спільно і дітьми, і дорослими. Тут і пряники, і яблучка, і мандаринки, і скляні іграшки, і дзвіночки, і шкарпеточки — справжній простір для творчості. Пряники пекли дорослі, але можна припустити, що тісто місили діти, а потім прикрашали різними оздобами. Спільна праця — це сімейна традиція в його домі. Навіть найменший, Ніколонька, і той щось розмальовував! Свічки, наприклад, зробив старший син Пауль: формував, заливав віск, фарбував… Кожен вніс свою маленьку лепту.
Під ялинкою повно іграшок, але це не просто подарунки знічев’я! Всі діти писали листи Миколаю з проханнями, і тато-бургомістр намагався всі бажання задовольнити.
Пісню про святого Миколая вчила вся родина. Бургомістр знає її ще з дитинства, і поки діти співають, він сидить і потроху мугикає її собі під ніс. Бо хоч дорослі і виростають, але їм теж хочеться казки, свята. Тому він як бургомістр влаштує його на вулицях міста. Будуть і катання, і феєрверки, і карнавал, і пригощання — все місто виходить на лід у свято. Ця домашня ялинка є своєрідним прообразом свята міського.
Владислав Тененбаум, актор театру Лесі Українки, у фільмі — секретар Бургомістра Шмуель
Оскільки фільм казковий, то мій герой, секретар Шмуель, теж присутній на сімейному святі як член родини. Хоча в житті такого не буває. Але день святого Миколая в будинку Бургомістра тим і прекрасний, що тут зібралося все сімейство: панує відчуття свята, дитинства. Свою лепту вносить і «голос зі стелі», який лунає дуже несподівано, але, в той самий час, веселить і ненав'язливо напоумлює.
Взагалі, виходить дуже світла картинка, яка з екранів повинна нести багато позитиву в реальність. Помітно, що кіно знімається у відчутті добра, вражає справжність усього дійства.
Уляна Богославець та Тетяна Саніна разом із Максимом Юзюком.
Кадр із фільму-фентезі "Тільки Диво"
Катя Кваша, дочка Бургомістра Марічка
Найважче у цей день було чекати, поки зроблять зачіску, було навіть трохи боляче.
В моєї героїні дуже гарне плаття, у ньому мені б навіть хотілося піти в гості, до друзів.
Ляльки теж гарні, особливо ті, що на каміні і на вікні, я таких не бачила ніколи. Донькам Бургомістра щастить, що вони граються такими іграшками. А ще було дуже цікаво, коли раптом згори почали падати цукерки. Це мені сподобалося — справжній цукерковий дощ!
Сергій Озіряний у ролі Бургомістра. Кадр із фільму-фентезі "Тільки Диво"
Марія Герасименко та Леся Сакада. Кадр із фільму-фентезі "Тільки Диво"
Ксенія Шевченко, Марія Черниш, Марія Герасименко, Світлана Коробочкіна та Дарина Ігнатенко.
Кадр із фільму-фентезі "Тільки Диво"
Марія Черниш, залаштунки фільму-фентезі "Тільки Диво"
Дарина Ігнатенко та Катя Кваша, кадр із фільму-фентезі "Тільки Диво"
Кадр із фільму-фентезі "Тільки Диво". На знімальному майданчику:
Марія Герасименко, Леся Сакада, Сергій Озіряний, Світлана Коробочкіна, Уляна Богославець,
Максим Юзюк Лука Санін, Людмила Ігнатенко, Ксенія Шевченко, Тетяна Саніна, Євген Гудков, Марія Черниш
Разом із режисером фільму-фентезі "Тільки Диво" Оленою Каретник: оператор-постановник Дмитро Санін,
Тетяна Саніна у ролі няні, Євген Гудков у ролі Пауля, Лука Санін у ролі Олі, Дарина Ігнатенко у ролі Поллі
Леся Сакада, журналіст, продюсер, телеведуча, виконавиця ролі Марти, дружини Бургомістра і матері сімейства
Марта вірить у чудеса, щиро обожнює їх, незважаючи на те, що вже є дорослою людиною і має восьмеро дітей.
Свято у будинку Бургомістра — це втілена казка, справжня атмосфера дива. Напередодні зйомок у нас була репетиція: ми вбралися у сукні, зібралися навколо прикрашеної ялинки, і в однієї з актрис навернулися сльози на очі від того, наскільки прекрасним є цей момент. Діти співають, сукні розкішні, ялинка пахне імбирним пряником… Я відчула, що і в мене сльози на очах від висоти зворушення, бо це те ідеальне сімейне свято, в якому панують мир, злагода та атмосфера взаємної любові — саме ті речі, які варто всім нам цінувати у житті.
Сергій Файфура, актор, виконавець ролі Дядечка Жоржа
Наш фільм для сімейного перегляду, на цьому базується вся історія. У сцені свята Миколая стільки тепла і затишку, що вони так і просяться увійти з екрану у кожен дім та родину і створити й у реальному житті, а не тільки у фільмі, атмосферу добра, любові, свята.
Вимріяну казку ми маємо поступово реалізовувати у своєму житті, програмувати Україну й українців на добро, затишок і любов. Адже людина має волю обирати, в який бік йти — добра чи зла. Гадаю, у нашій казці вибір очевидний — тільки любов, «Тільки Диво».
Cвітлана Коробочкіна, співачка, виконавиця ролі тітоньки Ельзи
День Миколая — красиве, чудове свято дитинства, щастя і казки. Моя героїня, тітка Ельза, співає з дітками на святі колядку «Ой, хто, хто Миколая любить?» Тітка вона досить вимоглива, але дуже любить своїх племінників і племінниць, віддає їм усю себе, а вони відповідають взаємністю.
Фісгармонія, на якій грає Ельза у кадрі, — дуже складний для виконання інструмент. Заради зйомок цього епізоду мені довелося опанувати гру на ньому: щоб виходила музика, треба одночасно натискати ногами на педалі, а руками грати, як на піаніно. Такий досвід у мене трапився уперше в житті. Взагалі, для мене це був виклик: грати на фісгармонії, співати і керувати хором дітей. Але це дуже цікаво.
Знімати кіно — це здорово, а брати участь у казці — подвійне задоволення, тому що дуже хочеться в нашому житті побільше світлих променів: свята, див та чарів.
***
На сімейному святі у будинку Бургомістра присутні не лише члени родини. Няні пильнують, щоб діти чемно поводилися, вивчали пісеньки, дотримувалися правил, які заведені у цьому домі, адже репутація сім’ї є дуже важливою…
Людмила Ігнатенко, актриса Театру юного глядача, виконавиця ролі няні Мусі
Найкращий глядач — це дитина, саме для дітей, для родин ми робимо цю картину. А який у мене партнер у сцені свята — Ніколонька, йому два роки! На майданчику мені з ним пречудово, я в захопленні від нього, він щирий і безпосередній. Тож на святі Миколая відбулася моя найголовніша зустріч як актриси — із юним, справжнім артистом, якому тільки 2 роки.
Це свято має вдатися! Доброта і гра необхідні усім нам, бо все життя — це гра. І тільки від нас залежить, щоб вона була чистою і чесною.
Тетяна Саніна, няня середніх дітей
Найбільш прекрасним у сцені свята в будинку Бургомістра є те, що тут багато дітей. Персонажі підібрано чудові: всі бешкетні, всі шибайголови. Їх навіть доводилося іноді зупиняти, щоб не постраждала ялинка.
Окрема мова про костюми. Старші дівчата — в однакових червоних сукнях. Це значить, що вони наближаються до періоду на виданні, такі розважливі панянки. А менші іще «зелені», вони поводяться зовсім, як діти, і це підкреслює колір їхнього одягу.
У сім’ї є Ніколонька, найменший персонаж фільму, а на святі — головний актор у кадрі. Але є іще «голос святого Миколая з небес». У нашому фільмі — все по-справжньому, навіть присутність святого на святі на його ж честь.
Фільм сімейний та щирий. Але з ноткою бешкету, тому що навіть сім’я Бургомістра не може бути абсолютним ідеалом. У нас у кадрі справжнє життя, і обов’язково є хтось, хто порушує правила, надає руху і жвавості цілому сюжету.
Як немає світла без тіні, так і нема свята без пустощів. Але саме жваві, веселі, метушливі і гамірні діти створюють той настрій, з яким і режисер, і оператор, і постановники, і реквізитори мають працювати, тому що ми знімаємо сімейний, домашній фільм для дітей. І коли діти на майданчику, вони допомагають дорослим пам’ятати це.
Уляна Богославець, няня найменших дітей, мати Максима Юзюка, який виконує роль Ніколоньки
Ніколонька — наймолодший з дітей у казці, йому лише 2,5 роки. Перед камерами він почувався дуже природньо, був собою. Звісно, я як мама, є суб’єктивною, але, думаю, у нього все вийшло. Прекрасний одяг, який створила для фільму Айна Гассе, додатково допомагав вжитися в роль.
Для дитини весь процес зйомки є, насамперед, казкою, про яку ми йому розповідали, коли читали сценарій. А Будинок митрополита, де й знімали сцену свята, є просто дивовижним. Коли Максимчик побачив його вперше, то раптом сказав: «Це мій будинок!»
Завдяки надзвичайній атмосфері новорічної казки ти відчуваєш себе частиною фантастичного дійства. Думаю, такий фільм має піднімати настрій усім людям, налаштовувати їх на позитивну хвилю та навчити бачити чудеса у кожному новому дні.
Марія Герасименко, старша дочка Бургомістра Софі
На майданчику створили по-справжньому святкову атмосферу. Тут все не просто гарно, а й дуже цікаво. Ялинка із фантастичними іграшками і зіркою на маківці, фруктами та печивом, а ще велика кількість маленьких дітей, які бігають, кричать, граються, — ось те, що дає відчуття свята.
Традиція дому Бургомістра — коли дівчата у вінках запалюють на ялинці свічки. Всі іграшки у домі — це не просто розваги для малечі , вишукані елементи домашнього затишку. Ляльки із фарфоровими личками, ручками та ніжками. В них наряди, як у справжніх людей, руки, ноги, голова — все рухається. Надзвичайне задоволення — навіть потримати в руках таку ляльку, а тим більше, погратися із нею.
Але найціннішим є те, що тут зібралася вся родина, один одного любить, немає жодного злого погляду чи поганого слова.
Ксенія Шевченко, дочка Бургомістра Еліза
У мене з дитинства талант співати, тому мені було нескладно вивчити колядку. Я співаю із сестрами — Амелією, Полі, Марічкою і Софі.
Лука Санін, син Бургомістра Олі
Мені треба бігати і бешкетувати, трохи дражнитися. Я люблю отримувати подарунки, і моєму персонажу Олі цього разу дісталася від святого Миколая настільна гра.
Марія Черниш, дочка Бургомістра Амелія
У цій сцені мені подобаються звичаї, які хоче показати режисер: як дівчата запалюють свічки на ялинці і співають пісні, як спілкується уся родина… Це я б із задоволенням робила і у своєму звичайному житті: щоб на свята ми збиралися усією сім’єю, разом весело проводили час, співали, обмінювалися подарунками…
Особисто мені дуже сподобалися ляльки, які прикрашають камінну кімнату. Вони нагадали мені моє дитинство: у мене колись теж були такі, і я їх дуже любила.
Марія Черниш на знімальному майданчику. Кадр із фільму-фентезі "Тільки Диво"
***
Середнім і меншим дітям на святі Миколая було дозволено все, ну, майже все. Вмієш співати — співай, любиш бігати та веселитися — не стримуй себе. Хочеш гратися із ляльками та ведмедиками — будь ласка. Головне — не треба спеціально нічого грати, просто бути самими собою…
Дарина Ігнатенко, дочка Бургомістра Поллі
Я ще ніколи не бачила у домі таких великих ялинок, як та, що у нашому кіно. А казкова кімната дуже схожа на ту, яка у моєї бабусі. Я люблю у неї зустрічати Різдво і свято Миколая. Те, що знімають у кіно, схоже на те, що я люблю у своєму справжньому житті.
Ксенія Шевченко на знімальному майданчику. Кадр із фільму-фентезі "Тільки Диво"
Катя Кваша, кадр із фільму-фентезі "Тільки Диво"